За даними Українського інституту дослідження екстремізму (УІДЕ) 80% дітей протягом шкільного життя зіштовхуються з булінгом. Найчастіше цькування призводить до психічних розладів дитини, зокрема і до самогубств.

Що означає «кібербулінг»?

Кібербулінг— нове популярне “захоплення” серед молоді. Агресивність, жорстокість у висловлюваннях, наклеп з боку однолітків — все це характерно для кіберцькування, який може статися під час підліткового періоду (охоплює вік від 11 до 16 років). У реальному житті підліток може цього уникнути. Адже дорослі — вчителі, батьки сприяють зміні поведінки дитини на конструктивну.

Наразі Інтернет є досить поширеним явищем у сучасному світі, його неможливо усунути, тут все наше життя, ми вчимося тут спілкуватися, пізнаємо нову інформацію та поповнюємо свій словниковий запас, тому покращувати Інтернет–етику нам просто необхідно. Але кібернасильству досить важко протистояти в світі інноваційних технологій.

По-перше,дитина рідко коли скаже батькам про те, що вона стала жертвою кібербулінгу, їй просто соромно і страшно буде зізнатися у своїй помилці. Підлітки вчаться бути самостійними і незалежними від опіки батьків, тому контроль з боку дорослих їх тільки насторожує.

По-друге,потреба в підлітковому віці включає в себе саме комунікацію з однолітками. До речі, серед інтровертів більше підлітків, які налагоджують свою комунікативну сферу в соціальних мережах, вони переживають всі свої емоції внутрішньо.

По-третє,батьки нехтують індивідуальними особливостями дитини, приписуючи їм перехідні характеристики підліткового віку.

Які ознаки того, що підліток став жертвою кіберцькування?

— Раптова зміна поведінкового й емоційного стану дитини після користування соціальниими мережами. Це може бути агресивність, підозрілість і відверта замкнутість;

— деструктивні стосунки батьків з дитиною (особливо загострюються під час обговорення реального життя підлітка);

— істеричні прояви характеру (несподівані безпричинні сльози, крик);

— погіршення здоров’я через безсоння та занепокоєння дитини;

— невдалі спроби суїциду;

— дитина необмежено користується Інтернетом, надаючи перевагу віртуальному світові;

— різке погіршення навчального процесу в школі (дитина неохоче йде на навчання, суперечить вчителям і батькам).

Як захистити дитину від кіберцькування?

Часто батьки та й самі діти не розуміють, як можна захиститися від цієї форми цькування. Але існують профілактичні дії, доволі ефективні та прості на практиці, що захистять від впливу кібербулінгу:

1. Перш за все, батьки мають контролювати дії підлітка в Інтернеті. Звичайно ж, в міру. Навіть якщо Ви знаєте пароль, або сторінка налаштована на автоматичний вхід, ні в якому разі не заходьте на сторінку своєї дитини без її дозволу, це тільки погіршить ваші стосунки. Підказка: час від часу проглядати історію браузера або ж регламентувати обмежений час використання Інтернет-ресурсів, пояснюючи це тим, що Ви піклуєтесь про безпеку дитини. Відкритість і чесність — ось секрет оптимальних стосунків у вихованні дітей.

2. Будьте обізнаними в сучасних технологіях і поясніть дитині основні правила спілкування в соціальних мережах. Адже віртуальний світ не знімає з нас обов’язків бути відповідальною людиною.

3. Спілкування і зацікавленість у житті дитини— одна з основних протистоянь кіберцькуванню.

4. Спостережливість— проведіть експеримент, тобто протягом тижня уважно спостерігайте за своєю дитиною та зафіксуйте різкі зміни в її поведінці та прояві емоцій (настрою), свої дані поєднайте з використанням Інтернет-ресурсів, які дитина використовує.

5. І, наостанок, найпростіший спосіб профілактики кібербулінгу—більше проводити часу з дитиною (на своєму прикладі показати як можна і треба спілкуватися в реальному та віртуальному життя).

Отже, кібербулінг є небезпечним не тільки для оптимального розвитку цілісної особистості з розвитком всіх психічних компонентів, але й для життя підлітка. Через великий відсоток самогубств, що трапляються під впливом кібернасильства в США існують спеціальні правоохоронні органи, які контролюють віртуальне життя кожного Інтернет-користувача. На жаль, в Україні ця сфера є ще не вивченою, томуми маємо самі подбати про життя і безпеку своєї дитини.